Світовит Пашник

То бо молимось Богам да ймемо чисті душі і тіла наші, і да ймемо життя з Праотцями нашими в Богах зливаючись воєдино. Правда така: се бо ми – Дажбожі Внуки. Зри, Русе, ко уму, якож ум великий Божеський єсть єдиний з нами, і тому творимо і речемо з Богами воєдино. (ВК,1) То бо Матирь Сва б’є крилами про труди ратні і славу воїнам, які іспили Води Живої од Перуниці в січі укрутній. А тая Пуруниця летить до нас, і тая ріг дає повний Води Живої для життя вічного гордині нашому, іже меча вражого дістав, а главу страчену утратив. Так смерті не маємо од того, ніже бо життя вічне, і завжди брат за брата трудиться. (ВК, 7д) Там Перун іде і, главу златую трясучи, молнії посіває до Сварги синьої, і та твердіє од тих. А Матир Слава співає про труди наші ратні, і маємо послухати і хотіти брані сурової за Русь нашу і прасвятотців наших. Матир Слава сяє до облаків, як Сонце і віщує нам побіди і загибель. Ані се боятися, яко то єсь життя земне, а вище єсь життя вічне. А тому маємо дибати віще, як земне проти нього – нице. Ми на землі, як згі, і то згинемо во тьмі, як ніби [не] існували ніколи на ній. Так слава наша потече до Матирі Слави і пребуде в ній до кінця кінців земних і іних життів. То бо нам з тим боятися смерті, яко ми потомки славних! (ВК, 7є) Так речемо ми, що маємо красне вінце віри нашої і не мусимо чужої добиратися. (ВК, 7з) О смерті нашій не мислимо, і живот наш на полі [бою] єсь красен. Б’є крилами Матире-Сва Слава і речить нам іти до січі, і маємо іти. І нам ні до пиру, ні до ядва борошняного туком змащеного не бути. Маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену, доки не буде Русь вольна і сильна. (ВК, 8). Богу Перунові громовержцю, і Богу прі і боріння речемо живих явищ не переставати кола вращати в Яві, і який нас веде Стезею Правою до брані і до Тризни великої о всіх павших, які же ідуть в Життя Вічне до Полку Перунового. (ВК, 11а)